До питання захисту прав добросовісного набувача, який придбав майно з електронних торгів
Правнича спільнота напевно чула про скасування Господарського кодексу України прийнятим Законом України №4196-IX від 09.01.2025 року «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (далі – Закон №4196-IX).
Однак, мало хто з колег правників приділив увагу іншим положенням цього Закону №4196-IX, який не тільки скасував один з кодифікованих актів, а й вніс зміни до низки положень чинного законодавства.
Однією з таких змін є запровадження додаткової гарантії добросовісному набувачу майна.
Пунктом 2 частини 6 статті 17 Закону №4196-IX внесено зміни у Цивільному кодексі України, а саме абзац другий частини другої статті 388 викласти в такій редакції: "Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано такому набувачу на електронному аукціоні в порядку, визначеному законом".
Спочатку частина 2 статті 388 ЦК України містила єдину норму, яка визначала, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Пізніше, у кінці 2022 року цю частину статті було доповнено абзацом другим, за яким майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Тобто, з кінця 2022 року гарантії добросовісного набувача мали тільки особи, які придбавали майно з електронних аукціонів з приватизації державного і комунального майна.
В новій же редакції вбзац другий частини 2 статті 388 ЦК України розповсюджує свою дію і на інші типи електронних аукціонів, зокрема, на ті, що проводяться в процесі примусової реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні.
Така еволюція частина 2 статті 388 ЦК України зумовлена перш за все тим, що в Україні питання захисту добросовісного власника нерухомого майна є нагальною проблемою. Питома вага судових спорів щодо витребування майна серед інших спорів щодо майна є значною, що пов’язано як з розвитком майнових відносин, так і зі збільшенням кількості випадків коли майно з тих чи інших причин вибуває з власності особи поза її волею (в т.ч. шляхом шахрайського заволодіння нерухомим майном).
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Протоколу 1 хоч і спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи володіти своїм майном, проте також зобов’язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
Вважаю, що зміна норми ч. 2 ст. 388 ЦК України в частині заборони витребування у добросовісного набувача майна, придбаного ним з будь-яких електронних аукціонів (а не лише з приватизації державного і комунального майна) є позитивним явищем нормотворення, що витікає з обов’язку держави, визначеного у статті 1 Протоколу 1.
Судова практика Верховного Суду ще до внесення змін до ч. 2 ст. 388 ЦК України надавала оцінку факту набуття майна з тих чи інших електронних торгів, які провадяться державою, як такі, що «очищують» майно для добросовісного набувача від обтяжень правом попереднього власника.
Наприклад, у пунктах 5.58, 5.59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 зазначено, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.
Фактично Законом №4196-IX було закріплено за добросовісним набувачем майна ту гарантію, на якій вже неодноразово наголошувалось Верховним Судом під час розгляду спорів про витребування майна.
Нова редакція абзацу 2 частини 2 статті 388 ЦК України набуде чинності з дня введення в дію Закону №4196-IX, тобто з 28.08.2025 року.
Адвокат Опанасенко Анатолій
ЮФ «Юрлайн»
Джерело: Юридична практика